20 січня відбудуться роковини загибелі нашого побратима, одного із кіборгів, Зулінського Сергія Миколайовича (“Зулік”) – він загинув 20 січня 2015 року під час бою з російськими збройними формуваннями в районі аеропорту Донецька під час прориву для евакуації поранених.
Народився 07 квітня 1987 року в місті Вінниця. Закінчив гуманітарно-естетичний колегіум №29 міста Вінниця, потім – Вище художнє професійно-технічне училище №5 міста Вінниця. Проходив строкову військову службу в Аеромобільних військах Сухопутних військ Збройних Сил України.
У серпні 2014 року мобілізований до лав Збройних Сил України. Служив в 90-му окремому аеромобільному батальйоні 81-ї окремої аеромобільної бригади Високомобільних десантних військ Збройних Сил України (місто Костянтинівка Донецької області). Мав звання “молодший сержант”, перебував на посаді “головний сержант – командир відділення”.
З листопада 2014 року брав участь в антитерористичній операції на сході України. Учасник оборони Міжнародного аеропорту «Донецьк».
На Новий рік побував удома. 19 січня 2015 року передзвонив дружині, оповівши «Привіт кохана, я живий». 20 січня дружина не дочекалася дзвінка й подзвонила сама, почула голос з російським акцентом: «Он больше не вернётся»
20 січня 2015 року десантники 90-го батальйону виїхали на трьох транспортерах МТ-ЛБ до нового терміналу Міжнародного аеропорту «Донецьк» для ротації особового складу та евакуації поранених. В умовах щільного туману та відсутності зв‘язку, який «глушили» російські збройні формування, транспортер в середині якого перебував молодший сержант Зулінський, потрапив під обстріл бойовиків. В ході бою водій-механік загинув та впав на важелі керування, внаслідок чого МТ-ЛБ врізався в будівельні конструкції аеропорту та вибухнув. В результаті вибуху молодший сержант Зулінський загинув. Разом з ним загинули старшина Загуба, сержант Буйлук, молодший сержант Чупилка, солдат Франишин та солдат Шевчук.
Спочатку вважали, що Сергій Зулінський потрапив в полон, потім його визнали безвісти зниклим. У березні 2015 року його тіло було ідентифіковане завдяки експертизи ДНК.
03 квітня 2015 року похований на Алеї Героїв Центрального кладовища в місті Вінниця.
Сімейний стан: Залишились батьки, дружина та донька.
Портрет на меморіалі “Стіна пам’яті полеглих за Україну” у Києві: секція 5, ряд 1, місце 38.
Указом Президента України № 282/2015 від 23 травня 2015 року, “за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі”, нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
Нагороджений нагрудним знаком «За оборону Донецького аеропорту» (посмертно).
У місті Вінниця 05 червня 2015 року на фасаді будинку (вулиця Зулінського, 34), 09 вересня 2015 року на будівлі гуманітарно-естетичного колегіуму №29 (вулиця Київська, 149) та 28 квітня 2017 року на будівлі Вищого художнього професійно-технічного училища №5 (вулиця Лебединського, 13), де мешкав та навчався Сергій Зулінський, йому відкриті меморіальні дошки.
25 грудня 2015 року рішенням Вінницької міської ради вулицю Тарногородського було перейменовано на вулицю Сергія Зулінського.
Вічна пам’ять!
